ЧЕРНИХ Валентин Петрович (5.01.1940, с. Речиця Орловської обл.) — визнаний учений у галузі органічного синтезу, педагог, організатор, державний та громадський діяч, академік НАН України (2015), доктор фармацевтичних наук (1977), доктор хімічних наук (1990), професор (1980), заслужений діяч науки і техніки УРСР (1991), заслужений винахідник УРСР (1982), лауреат Державної премії України у галузі науки і техніки (2000), ректор НФаУ (1980-2017), почесний ректор НФаУ (з 2017). Почесний громадянин міста Харкова (2011).
Закінчив з відзнаками Харківське медичне училище (1959), ХФІ (1964), аспірантуру (1967) та докторантуру (1976).
Трудова діяльність: дежурант в аптеках м. Харкова (1960–1964); служба в армії (1964–1965); асистент (1967–1971), доцент (1971–1979), старший науковий співробітник (1974–1976), професор (1979–1985, з 2015), завідувач (1985–2015) кафедри органічної хімії; одночасно декан (1971–1976), проректор з навчальної роботи (1976–1980); член-кореспондент (1997), академік НАН України (2015); ректор ХФІ, нині — НФаУ (1980-2017); почесний ректор НФаУ (з 2017).
Напрями наукових досліджень: 1. Конструювання, синтез та модифікація нових гетероциклічних систем; інноваційні підходи до створення високоефективних лікарських субстанцій; цілеспрямований синтез БАР — похідних дикарбонових кислот і створення на їх основі гетероциклічних сполук з прихованими фармакоформами; дослідження шляхів циклізації поліфункціональних реагентів та гетероциклів, розроблення та оптимізація методів синтезу нових лікарських субстанцій; застосування фізико-хімічних методів математичного прогнозування закономірностей зв’язку структура — біологічна активність; розроблення екологічно чистих технологій та методів синтезу; використання мікрохвильового опромінення для активації хімічних процесів; використання нанотрубок для забезпечення адресної доставки діючих речовин; створення фармацевтичних композицій з наночастинками срібла і ЛП на їх основі. 2. Аналіз стану фармацевтичної галузі, проблеми формування сучасної кадрової політики та наукового потенціалу, розроблення новітніх технологій освіти, оптимізація професійної підготовки фахівців за всіма напрямами їх фармацевтичної діяльності.
Наукові здобутки: створив новий напрямок цілеспрямованого синтезу БАР у ряді похідних дикарбонових кислот і гетероциклічних сполук та 16 ЛП різної фармакологічної дії (Глісульфазид, Діакамф, Сукцифенат, Анальбен, Пролідоксид, Перонікс, Кардацет, Мелін, Валькофен, Паравіт, Піфламін, Оксаглюкамін, Венотропін, Елгацин та ін.). Створив вітчизняну школу хіміків-синтетиків, підготував 60 докторів та кандидатів наук. Здійснює керівництво 4 докторських та 1 кандидатської дисертації. Автор та співавтор понад 1270 наукових праць, у тому числі 27 монографій, 126 патентів, 341 авторського свідоцтва, близько 700 наукових статей, 10 підручників і 76 навчальних посібників. Підручник «Органічна хімія» відзначено Державною премією України (2000), нагородою ім. Ярослава Мудрого Академії наук вищої школи України (1997), дипломом «Кращий підручник» (2002). Друге видання підручника «Органічна хімія» (2007, 2008) та підручник «Клінічна фармація» (2013) отримали гриф МОЗ України «Національний підручник» (2014).
Зробив вагомий внесок у розвиток фармацевтичної галузі, освіти та науки України: розроблено концепції розвитку фармацевтичної освіти України (1991) та розвитку галузі (1999); відкрито 20 фармацевтичних факультетів у системі вищої школи України; ліцензовано 13 нових спеціальностей за напрямами: технологія фармацевтичних препаратів (1992), технологія парфумерно-косметичних засобів, клінічна фармація, економіка підприємства, маркетинг (1997), менеджмент організацій (1999), промислова біотехнологія, якість, стандартизація й сертифікація (2000), лабораторна діагностика (2001), педагогіка вищої школи (2003), екобіотехнологія, біотехнологія БАР (2005), адміністративний менеджмент (2006). На базі НФаУ проведено заходи загальнодержавного значення: V (1999), VI (2005), VIІ (2010) Національні з’їзди фармацевтів України, зареєстровано проведення VIІІ Національного з’їзду фармацевтів України та VIІ Національного Конгресу патофізіологів України у 2016 р. Установлено професійне свято «День фармацевтичного працівника» (1999); запроваджено нову державну нагороду — почесне звання «Заслужений працівник фармації України» (2005). Колектив університету нагороджено Почесною грамотою КМУ (2005). Прийнято Етичний кодекс фармацевтичного працівника України (2010). За участю фармацевтичної спільноти України створено скульптурний комплекс «Фармація у віках» (2004) та «Особистості фармації» (2010); видано першу у світі Фармацевтичну енциклопедію (2005, 2010). Започатковано видання науково-практичних журналів «Вісник фармації» (1993), «Клінічна фармація» (1999), «Журнал органічної та фармацевтичної хімії» (2003), «Косметологія і аромологія» (2006), «Український біофармацевтичний журнал» (2008), «Управління, економіка та забезпечення якості у фармації» (2008), «Соціальна фармація в охороні здоров’я» (2015), scientific journal «ScienceRise»/Pharmaceutical Science (2016). В.П. Черних є одним із засновників Фармацевтичної асоціації України. Внесок у розвиток НФаУ: ХФІ перший серед 900 вищих навчальних закладів СРСР був акредитований (1991), набув статусу Української фармацевтичної академії (1992), Національної фармацевтичної академії України (1999), НФаУ (2002). За рейтингом міжнародної кафедри ЮНЕСКО «Топ-200 кращих університетів України» НФаУ має один із найвищих показників якості науково-педагогічного потенціалу (90–94% викладачів з науковим ступенем). У структурі НФаУ: факультет підвищення кваліфікації (1984), з 1993 р. — ІПКСФ, Коледж НФаУ (1992), Науково-методична лабораторія з проблем фармацевтичної освіти (1999), Центральна науково-дослідна лабораторія (НДЛ) (1989), Державна НДЛ з контролю якості ЛП (1992), органічного синтезу (1992), Проблемна лабораторія морфофункціональних досліджень (2002), НДЛ мікробіологічних та імунологічних досліджень (2007), науково-навчальна технологічна лабораторія (2008), лабораторія клінічної діагностики (2008), НДЛ парентеральних та оральних рідких ЛП (2011); центри: видавничий (1993); дистанційних технологій навчання (2007), навчально-науковий (2009), клініко-діагностичний (2000), косметології та аромології (1997), первинної медико-санітарної допомоги студентам (2004), наукова бібліотека з книжковим фондом понад 1 млн примірників; 49 кафедр, 8 факультетів. Збудовано та реконструйовано 105 тис. м2 навчально-науково-виробничих площ: 6 навчальних корпусів, 6 гуртожитків, фізкультурно-оздоровчий комплекс, харчувальний комплекс (5 пунктів харчування на 700 посадкових місць у навчальних корпусах та в гуртожитку № 3). Започатковано щорічні видання: інформаційно-аналітичний довідник «Здобутки і плани НФаУ» (1999), довідник «Організація навчального процесу» (1999) і статистичний довідник діяльності університету (1991). Уперше в системі фармацевтичної освіти створені навчально-методичні комплекси (підручник — навчальний посібник — методичні рекомендації) з усіх дисциплін (понад 2000 найменувань); 4224 електронні видання (серед них — 184 підручники); університет переведено на 5-денний робочий тиждень (1986); уведено в навчальний план вивчення другої іноземної мови (1986); запроваджено госпрозрахунковий механізм господарювання (1990); набула подальшого розвитку система виховної роботи на нових демократичних засадах (1990). Здійснюється підготовка науково-педагогічних кадрів для ВНЗ та практичної фармації України та інших країн. В університеті проводиться весь комплекс науково-дослідних робіт — від субстанції до ЛП у різноманітних лікарських формах, від пошукових дослідів та розроблення НТД до впровадження ЛП у виробництво і медичну практику. НФаУ є власником 873 патентів на винаходи і корисні моделі, 59 свідоцтв про реєстрацію авторського права на службові твори, 6 свідоцтв України на знаки для товарів і послуг. Розроблено для виробництва 261 новий ЛП. Станом на 2015 р. на різних стадіях розроблення та впровадження у промислове виробництво перебуває 371 ЛП. НФаУ брав участь у розробленні Проекту концепції Державної цільової програми «Розвиток імпортозамінних виробництв в Україні та заміщення імпортованих лікарських засобів вітчизняними, у тому числі біотехнологічними препаратами та вакцинами на 2012–2022 роки». Наукові розробки вчених університету отримали 37 державних та 325 галузевих нагород та відзнак. Здійснюється міжнародне співробітництво: університет є дійсним членом 5 міжнародних асоціацій, зокрема Європейської асоціації фармацевтичних факультетів (European association of faculties of pharmacy — EAFP) (2010), Міжнародної фармацевтичної федерації (International Pharmaceutical Federation — FIP) (2010), Великої Хартії університетів (Magna Chartia Uneversitatum — MCU) (2013), Євразійської асоціації університетів (Eurasian University Association — EAU) (2014), Міжнародної асоціації університетів (International Association of University — IAU) (2015).
Громадська діяльність: В.П. Черних — член Експертної ради ВАК СРСР та експерт Міністерства вищої й середньої фармосвіти СРСР (1980–1992), депутат Київської районної ради народних депутатів м. Харкова (1986), депутат міської ради народних депутатів м. Харкова (1985–1987); голова експертної проблемної комісії «Фармація» МОЗ і НАМН України; голова науково-методичної комісії з фармації МОН України; голова спеціалізованої вченої ради НФаУ із захисту докторських і кандидатських дисертацій, голова редакційної ради «Фармацевтичної енциклопедії», головний редактор науково-практичного журналу «Вісник фармації»; голова редакційної ради журналу «Современная фармация», член редколегій 15 фахових журналів. Експерт Державного підприємства «Державний експертний центр МОЗ України»; віце-президент Фармацевтичної асоціації України, президент Фармацевтичної асоціації Харківщини; член правління громадської організації «Всеукраїнська фармацевтична палата», дійсний член спілки ректорів ВНЗ України; редакційної колегії ДФУ; ученої медичної ради МОЗ України; експертної проблемної комісії МОЗ та НАМН України «Клінічна фармакологія і клінічна фармація»; секції хімії та хімічної технології Комітету з Державних премій науки і техніки; хімічного відділення НАН України; науково-координаційної ради Харківської облдержадміністрації; колегії Головного управління охорони здоров’я Харківської облдержадміністрації. Має індивідуальне членство у Міжнародній фармацевтичній асоціації; є офіційним спостерігачем Американської Фармакопеї.
Нагороджений: орденами «Знак Пошани» (1971), «Трудового Червоного Прапора» (1986); повний кавалер ордена України «За заслуги» I (2004), II (2000), III ступенів (1996); орденами князя Ярослава Мудрого V ступеня (2007), ІV ступеня (2010); нагрудними знаками: «Відмінник охорони здоров’я» (1985), «Відмінник освіти України» (1992), «Винахідник СРСР» (1985), «Петро Могила» (2005), «Слобожанська слава» (2004); Національна медична премія (2010); «Почесний громадянин міста Харкова» (2011); відзнака НАН України «За наукові досягнення» (2013). Нагороджений Почесними грамотами: ВР України (2005), МОН України (2000), МОЗ України (1996, 1999, 2000, 2002), Фармацевтичної асоціації України (1999, 2001), Харківської обласної державної адміністрації (2004). У рейтингу «Панацея» визнаний як «Кращий фахівець фармацевтичної галузі» (2001), «Кращий науковець» (2002), «Громадський діяч року» (2008), «Харків’янин року — 2008»; лауреат рейтингу «Харків’янин століття 1900–2000»; занесений до книги «Слава Землі Слобожанської» (2001). За даними міжнародного біографічного центру та Американського біографічного інституту, В.П. Черних — один із 500 найбільш впливових і визнаних учених світу (1999).
Основні праці: автор та співавтор комплексу навчально-науково-методичної літератури: Органічна хімія: Підруч. — Х., 1993–1997, 2008; Органическая химия: Учебник. — Х., 1993–1997, 2007; Лекции по органической химии. — Х., 1989, 2004, 2005; Руководство к лабораторным и семинарским занятиям по органической химии. — Х., 1989; Общий практикум по органической химии. — Х., 2002; Загальний практикум з органічної хімії. — Х., 2003; Посібник до лабораторних і семінарських занять з органічної хімії. — Х., 1991; Organiс chemistry tests collection. — Х., 2005, 2009; Organic chemistry. Basic lecture course: The study guide for students of higher schools — Kharkiv, 2011; Organic chemistry. Short lecture course 1–31 lectures. — Kharkiv, 2012; Клінічна фармація: Підруч. — Х., 2013; Прикладна ІЧ-спектроскопія: Навч. посіб. — Х., 2014; Apllied IR-spectroscopy: a manual. — Kharkiv, 2014; Органічна хімія. Тести з поясненнями: Навч. посіб. — Х., 2014 — укр., 2015 — рос. та англ.; Взаимодействие 2-иминокумарин-3-карбоксамидов с 2-аминобензофенонами // ХГС. — 2004. — № 10; Синтез 3-сукцинамидо-3,4-дигидрохиназолин-4-она и производных N-(4-оксохинозолин-3-ил)карбамоилпропановой кислоты на его основе // ЖОрХ. — 2007. — Т. 43, Вып. 4; Синтез 4,3´-спіро-[(2-аміно-4,5-дигідропірано[3,2-с]хромен-5-он)-2´оксиндолів] та їх антикоагулянтна активність // ЖОФХ. — 2008. — Т. 6, Вип. 2 (22); A new pathway to 3-hetaryl-2-oxo-2H-chromenes: On the proposed mechanisms for the reaction of 3-carbamoyl-2-iminochromenes with dinucleophiles // Molecules. — 2000. — № 5; Synthesis of Substituted 3-(5-amino-[1,3,4]thiadiazol-2-yl)-2H-pyrano[2,3-c]pyridine-2-ones // J. Heterocycl. Chem. — 2004. — Vol. 41; Convenient Synthesis of Substituted 5-(Hydroxymethyl)-8-methyl-3-(4-phenylquinazolin-2-yl)-2H-pyrano[2,3-c]pyridine-2-ones // Synthetic Comun. — 2005. — Vol. 35; Synthesis of 5methyl-4-oxo-2-(coumarin-3-yl)-N-aryl-3,4-dihyrothieno[2,3-d]pyrimidine-6-carboxamides // Heteroatom Chemistry. — 2007. — Vol. 18, № 4; Synthesis and molecular structure of spirocyclic 2-oxindole derivatives of 2-amino-4H-pyran condensed with the pyrazolic nucleus // Tetrahedron. — 2007. — Vol. 63, № 46; Synthesis of 5-Hydroxymethyl-8-methyl-3-(3-aryl-[1,2,4]oxadiasol-5-yl)-2H-pyrano[2.3-c]-pyridin-2-ones and their esters // Synthetic Communication. — 2008. — № 21; Recyclization of 2-Imino-2H-1-benzopyrans Under the Action of Nucleophilic Reagents: the Novel Approach for 2-(Coumarin-3-yl)-3H-quinazolin-4-thiones // J. Sulfur Chem. — 2009. — №1; Гидролитическое раскрытие хиназолинового цикла производных 3-фурфурил-4-оксо-3,4-дигидрохиназолина// ЖОрХ. — 2010. — Т. 46, Вып. 8; Modelling One-Pot Method for Synthesis of 2,3-Dihydro-1H-pyrrolo[2,1-c][1,4]benzothiazine 5,5-Dioxides and Their Homologues // Int. J. Organic Chem. — 2013. — № 3; Synthesis of 5-methyl-4-thio-6-(1,3,4-oxadiazol-2-yl)thieno[2,3-d]pyrimidines and their antimicrobial activity study // J. Chem. Pharm. Res. — 2014. — Vol. 6, № 6; An efficient, three-component synthesis and molecular structure of derivatives of 2-amino-3-r-6-ethyl-4,6-dihydropyrano[3,2-c][2,1]benzothiazine-5,5-dioxide spirocombined with 2-oxindole nucleus // Tetrahedron. — 2014. — Vol. 70; Synthesis and the antimicrobial activity study of the novel derivatives of 4-oxo- and 4-thio-5-methyl-6-(1,2,4-oxadiazol-5-yl)thieno[2,3-d]pyrimidines // J. Chem. Pharm. Res. — 2015. — Vol. 7, № 4; Anti-inflammatory activity study of the 3-amino-2-thioxo-2,3-dihydrothieno[2,3-d]pyrimidin-4(1H)-one-6-carboxylic acid derivatives and their fused heterocyclic systems // Der Pharma Chemica. — 2015. — Vol. 7, № 5; Peculiarities of 2-amino-3-R-4-aryl-4H-pyranes multicomponent synthesis derived from 1H-2,1-benzothiazin-4(3H)-one 2,2-dioxide // RSC Adv. — 2016. — Vol. 6.
Астахова В.И., Астахова К.В., Тайков А.О. и др. Выдающиеся педагоги высшей школы г. Харькова. — Х., 1998; Воловник О.П., Воловник П.В. Ректоры (Почетные граждане города Харькова). — Х., 2014; Зупанець І.А. Валентин Петрович Черних — учений, педагог, організатор (60 років з дня народження, 35 років науково-педагогічної діяльності) // Фізіологічно активні речовини. — 1999. — № 2; Київський літопис XXI століття. Визначні імена та підприємства України рік 2003: Всеукраїнський збірник. — К., 2003; Україна. Епоха. Постаті / Ред. рада Б. Патон, О. Возіанов, І. Дзюба та ін. — К., 2005; Ученые Украины — фармации: Справочник-проспект / Под ред. проф. И.М. Перцева. — Х., 1991; Черных В.П. Полвека в фармации: Библиограф. указат. / Сост. Л.А. Шемчук, Т.В. Шпичак, З.Ф. Подстрелова и др. — Х., 2009.